Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року Справа № 908/3708/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачівне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 28.01.2015 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 908/3708/14 господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради" простягнення заборгованості у розмірі 98 605,73 грн.В С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 р. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до КВП "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради про стягнення 98 605, 73 грн., з яких: 56 361,95 грн. пеня, 35 184,61 грн. - 3 % річних, 7 059,17 грн. - інфляційні втрати, посилаючись на приписи статей 525, 526, 611, 625 Цивільного кодексу України та статей 193, 231 Господарського кодексу України, з підстав неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору щодо своєчасної оплати поставленого природного газу.

У відзиві на позовну заяву КВП "Краматорська тепломережа" вказувало на те, що рішенням господарського суду Донецької області від 05.11.2013 р. у справі № 905/6169/13 з підприємства було стягнуто заборгованість на користь позивача, а за приписами чинного законодавства забороняється звернення до суду з предметом спору, по якому вже є рішення суду, що ж підставою для припинення провадження у справі.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.11.2014 р. (суддя Алейникова Т.Г.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з КВП "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пеню у розмірі 560, 00 грн., 3 % річних у розмірі 35 184, 61 грн. та 7 059,17 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення та встановивши обставини щодо порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору щодо своєчасної оплати вартості поставленого природного газу, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, при цьому, зменшивши суму пені відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд першої інстанції вказав на безпідставність посилань відповідача на наявність підстав для припинення провадження у даній справі у зв'язку із винесенням господарським судом рішення у справі № 905/6169/13, встановивши обставини стосовно нарахування коштів, які підлягають стягненню з відповідача, за різні періоди.

За апеляційною скаргою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" Харківський апеляційний господарський суд (судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Івакіна В.О.) переглянувши рішення господарського суду Запорізької області від 26.11.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 55 801,95 грн., і в оскаржуваній частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задовольнити в повному обсязі, а в решті судові рішення у даній справі скаржник просить залишити без змін.

Касаційна скарга ПАТ "НАК "Нафтогаз України" обґрунтована порушенням судами статей 549- 552 Цивільного кодексу України та статей 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням зокрема, на недоведеність наявності виняткових підстав для зменшення пені, не врахування судами особливих обставин щодо діяльності позивача, а також вказуючи на те, що бюджетом України та фінансовим планом НАК "Нафтогаз України", який затверджений Кабінетом Міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 17.07.2012 р. між ПАТ "НАК Нафтогаз України" (постачальник) та КВП "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради (покупець) було укладено договір № 80-БО купівлі-продажу природного газу, відповідно до розділу 1 якого, постачальник зобов'язується передати покупцеві природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі не виконання покупцем пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Крім того, у пункті 9.3 договору сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафу, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що на виконання умов договору, позивач поставив з жовтня по грудень 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 6 433 354, 19 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2012 р., від 30.11.12 р. та від 31.12.2012 р.

При цьому, КВП "Краматорська тепломережа" невчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, чим порушено умови договору, що підтверджується сальдо підприємства, випискою по операціях по підприємству та не заперечується і спростовано самим відповідачем, у зв'язку з чим на момент подання позову до суду, позивачем була нарахована відповідачу пеня, що становить 56 361, 95 грн., за період з 20.04.2013 р. по 14.07.2013 р., 3 % річних у сумі 35 184,61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7 059,17 грн.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги та матеріалів справи, сторонами судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з КВП "Краматорська тепломережа" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 3 % річних у сумі 35 184,61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7 059,17 грн. не оскаржуються.

Разом з цим, частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, виходячи з приписів пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, було встановлено, що відповідач є комунальним підприємством, яке здійснює постачання теплової енергії населенню, бюджетним установам та організаціям, враховуючи фінансовий стан відповідача та кредиторську заборгованість, причини неналежного виконання зобов'язання у вигляді наявності великої дебіторської заборгованості з боку споживачів (населення), відсутність тяжких наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи закріплені у статті 233 Господарського кодексу України, якою встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, з урахуванням обставин, встановлених судами під час розгляду справи, колегія суддів вважає правомірним висновок суду щодо зменшення суми пені, заявленої ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до стягнення та відмови в задоволенні у позові в цій частині.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до непогодження скаржника із судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 р. у справі № 908/3708/14 та рішення господарського суду Запорізької області від 26.11.2014 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач